Адактуєва Ксенія
Від печалі слабкі помирають,
Від тривоги - душі й серця,
Але той, хто триматися може,
Сильний духом і йде до кінця.
І стоїть у печалі, не пада, і стоїть у тривозі, стоїть
Молодий і юний хлопчина
Захищає народ в тяжку мить.
Він щоранку й щоночі на службі,
І не часто він солодко спить,
Захищає країну він мужньо,
На війні він стоїть і стоїть.
До Шевченка
Мужицький син, що став багатшим
шляхти,
І цим багатством весь народ живе.
Хоч і не купиш ти за нього плахти,
Та все одно збагачує тебе.
Він геній
безталанного народу,
Святий
пророк, що нас до зір веде,
Борець за
правду, волю і свободу,
Що й після
смерті спокій не знайде.
В задумі над рікою похилився -
З думками про Вкраїну, уже вільну.
- Чому ж ти знов, Тарасе , зажурився?
Утілено ж в життя мету цю спільну.
Та що питати, знаю я напевно,
Що зараз крає серце Кобзарю.
До незалежності ішли ми, і даремно?
Брат з братом хоче стати у борню.
Комусь бо
вигідно роз'єднувать країну
І сіять
зерна сварок між людьми,
Та неподільна вільна Україна:
І Схід , і Захід — разом на завжди !
Здолаєм все, бо ми - козацькі діти.
І вірю я до спільного прийдем.
Із вогником безсмертного поета
Гарасько Ірина
Сонячно замріяна країна
Лине в моїй думці безупинно,
Вітер, мов казкові переливи,
Надає легкі рожеві крила.
Цвіт весняний пахне чародійно,
Зоресяйво манить нас снодійно.
Пух трави, мов ковдра, покриває,
Все навкруг красою нам буяє.
В’ються хмари білі світанкові,
Сиплють краплі різнокольорові,
Шепіт листя у саду проллється
І підсніжник мило усміхнеться,
А сопілка забринить ласкаво,
Білочка запросить нас на каву,
Сонце-рута затуманить мрії,
А навкруг п’яніє все і мліє
Від солодких запахів нектару!
Подивись на цю весняну пару:
Вишенька з берізонькою враз
Привітали любо й мило нас.
І промінчик засвітив доволі,
Пробудились пуп’яночки кволі.
Бджоли-трудівниці, до роботи!
Знаю, що багато в вас охоти!
Ліс кипить, сурмить і ожива.
І галявина ясна, немов нова.
Увібралась в нові шати весняні
Й, любо глянути, всміхається мені.
Адактуєва Ксенія
Україно, ми з тобою!
Ти тримайся, не здавайсь.
Все ми вирішим без бою,
Тільки ти не побивайсь.
Гордо будем захищати
Всіх людей на цій землі.
Будуть діти тут зростати
На прекрасній, чарівній.
будуть тебе прославляти,
Захищати, берегти.
Будуть мир тут зберігати,
Усі мужніми рости!
Гарасько Ірина
Жовкне осінь на небі журливо,
Оживає до ночі жага.
Крик ворони озветься жахливо.
Жовтий ліс у журбі знемага.
Жар небесний жевріє за містом,
Журавель відлетів вже давно.
Мов жертовник, покрилось все листом,
Із журбою дивившись кіно
Про жар-птицю із жовтогарячим
Пір’ям, мов із казок джерела,
Що з журналів всім душам дитячим
Життєдайну весну принесла.
А поки ще життя не настало,
Луг жевріє у полум’ї жнив.
Жданну осінь чекати зосталось,
Про яку жовтий ліс говорив.
Лещенко Тетяна
Я - українець
Ця росяна доріжка, мов струмок,
Колишеться й виблискує на сонці.
А я в полоні нелегких думок
Дивлюсь на всю планету крізь віконце.
Я бачу гори, луки і ліси,
Безмежну далеч, гарну, незнайому,
Та розумію, що взірець краси
Лиш там, де моє серце – в мене вдома.
Знайома я із безліччю країн –
Усі для мене братні і привітні.
Але душа із силою лавин
Летить туди, де жовтий сонях квітне.
Життя біжить моє за роком рік,
Та завжди думка лине лиш до тебе.
В уяві вже палатиме навік
Колосся в полі і блакитне небо.
Я знаю, ця дорога нелегка.
Та буду жити, мов твоя дитина,
І щиро покоління закликать
До вірності й братерства, Україно!
Лещенко Катерина
Наша родина
Наша родина - рідна Батьківщина,
її любіть і бережіть.
Мила, славна Україна !
За неї Господа моліть.
Бо вона нас навчає і оберігає,
Щоб всі радісно жили.
Славу й волю здобуває,
Вороги щоб подолати не змогли.
Хай наша ненька розквітає,
Народ повсюди завжди поряд йде,
Хай безліч поколінь ще має,
В біді, і в горі всіх веде.
Ми - українці, бережімо її,
Нашу рідну неньку-Україну,
За її степи, моря, річки, гаї
За прекрасну мову солов’їну.
Бо мова та рідна збагачує нас,
А Тарас Шевченко, що жив у той час,
Дружити, любити, мови не згубити,
Закликає нас.
Адактуєва Ксенія
Я хочу жити у країні, де завжди панує мир.
Щоб усі жили спокійно, вільн, чисто і надійно,
Щоб у Донецьку процвітали всі зруйновані міста.
Хай народ тих комуністів з влади всіх повиганя.
Я Україні побажаю жити вільно і рости.
А армійці щоб спокійно покидали блокпости.
Гарасько Ірина
Ніколи не здогадувалась навіть,
Яку роль у житті має сім`я.
А зараз зрозуміла: одне ціле -
Це мама, тато, братик мій і я.
І позитив в житті вони дарують,
Й дадуть надію враз на майбуття.
Тож зараз хай у всьому світі чують:
«Іду лиш з ними через все життя!»
Сім’я безмежний острів із любові,
З тепла і ласки вічний дім душі.
Для кожного вона в буденні новім
У серці свою частку залишить.
Як скарб святий моя кохана ненька.
Сумую лиш за нею повсякчас.
Для неї стукає моє серденько
І усмішка з’являється завчас.
Вона для мене – добра, мила, щира.
І не забуду я роки дитинства ті.
У неї дух міцний й безмежна сила,
Щоб впевнено ступати у житті.
Я дякую безмежно за уроки.
Не розуміла часом я порад
І завдавала кривди та мороки,
Не вірила і билась об заклад.
Але татусь заклав у мене цінне:
Бажання жити й мислити, іти
Упевнено і вірно, неодмінно
Мети своєї треба досягти.
А брат залишиться для мене
Маленьким і веселим чудом.
Він повернув мене в дитинство,
Тож цінувати мить я буду.
Моя сім`я – єдина, невід’ємна,
Найкраща в світі, місце моїх мрій.
Любов моя долатиме кордони,
Буде світити зіркою для всіх.
Адактуєва Ксенія
Матусю, вибач за тривоги,
Що створювала тобі я.
За всі турботи і мороки,
Що все робила неспроста.
Я знаю: ти говориш щиро,
Що ти старієш, ане молода
Та ні, ти робиш помилку, матусю моя мила!
Твоя краса душі для всіх нас - головна!
Немає коментарів:
Дописати коментар