Впровадження досвіду В.О.Сухомлинського

Учитель готується до хорошого уроку все життя

Така духовна і філософська основа нашої професії і

 технології нашої праці: щоб дати учням іскорку

знань, треба поглинути ціле море світла.

В.О. Сухомлинський

Педагогічна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського - невичерпне джерело методичної думки. Вивчаючи її, щоразу знаходиш щось нове, свіже, оригінальне, тож цілком природним є опанування його ідей та використання їх в сучасній школі. Важко назвати проблеми педагогічної теорії чи шкільного життя, яких би не торкався у своїх творах павлиський вчитель.

Методика викладання української мови великого педагога одна з найдієвіших та оптимальних. Якби цей матеріал зібрати, відповідно упорядкувати, то вийшов би чудовий посібник для вчителя-словесника. Василь Сухомлинський пише про українську мову як неоціненне багатство: "Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як  колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду й племені".

Василь Олександрович, вчитель української мови та літератури за освітою, вважає мову провідним предметом у системі всіх навчальних дисциплін, бо знання рідної мови, на його думку, позитивно впливає на засвоєння програмового матеріалу з інших предметів. "Батьківщина - це твоє рідне слово. - пише Сухомлинський, -  Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання народу - рідну українську мову. Це - мова великого народу, великої культури. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського. Українська мова живе в прекрасних піснях твого народу".

Сучасна ж концепція національної освіти вимагає від учителя мови і літератури сприяти формуванню національно-мовної особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвиненим мовленням, мисленням, інтелектом, а отже розвивати в учнів мовленнєву пам'ять, мовне чуття, вміння використовувати мовні одиниці при складанні власних висловлювань в усному та писемному мовленні...   Чи не те, до чого колись закликав Сухомлинський?

На жаль, сьогодні значна частина учнів не вміє зв'язно й логічно передавати власні думки, будувати текст, віддає перевагу мовним штампам і "калькуванню" чужих думок, не має образного мислення, тому й обрала для себе проблему педагогічної діяльності "Розвиток творчих здібностей на уроках української мови та літератури", бо ж Василь Олександрович стверджував: "Творчість - це незримі ниточки, що об'єднують серця". В умовах впровадження в навчальний процес сучасних педагогічних технологій, об'єднала їх з традиційними і визначила ті методи та прийоми, які допомагають мені досягти поставленої мети:

·   Технології кооперативного та колективно-групового навчання: мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи – учусь, аналіз ситуації, дерево рішень, які допомагають проаналізувати та краще зрозуміти матеріал. Найважливішою проблемою школи  Сухомлинський вважав досягнення в учнів гармонії умінь і знань: “ Вихованці можуть успішно вчитися тільки тоді, - писав він, - коли вони вміють спостерігати, думати, висловлювати думки, читати, писати, думаючи читати і читаючи думати. Цей комплекс основних умінь - ціла галузь педагогічного процесу ” .

·   Технології кооперативного навчання. Переслідуючи ідею залучення учнів до розумової праці, Сухомлинський стверджував, що остання є не просто сидіння на уроці або дома за книжкою. Розумова праця - це зусилля думки. Мислення в учнів з'являється там, де є потреба відповісти на запитання, прагнучи до поєднання праці душі, мислення і рук. Важливе місце у цьому відводив проблемному навчанню, коли новий матеріал учитель подає як проблему, яку учні разом із ним повинні розв'язати. Часто проблеми різного характеру учням подобається розв'язувати саме в парі чи невеликій групі.

·        Технології ситуативного моделювання. Розігрування ситуацій за ролями, імітаційні ігри, що розвивають словесну творчість дитини, збагачують її мислення, формують естетичні смаки, плекають духовність юної душі. Адже Василь Олександрович переконував, що в основу виховання й навчання школярів слід покласти дитячу творчість і живе слово, бо саме воно є найпотужнішим стимулом їхнього вираження і саме вони збагачують внутрішній світ дитини та облагороджують її душу.

·        Проектна технологія. Сухомлинський вважав, що колектив лише тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає. Це можливо лише там, де сьогодні кожен розумніший, розвиненіший, щедріший серцем, ніж учора. Мова йде про постійне, безперервне духовне самозбагачення колективу, про те, щоб він, як один із скульпторів, що творять нову людину, завжди працював над своєю власною статуєю - над самим собою, збагачуючи її все новими й новими найтоншими рисочками. До такого розвитку спонукають проектні технології.

   Сухомлинський застерігав проти поділу колективу на актив і пасив: " Кожен член колективу нехай виявляє свою активність у тій сфері діяльності, в якій найповніше розкриваються його задатки, здібності, нахили".

·        Технології опрацювання дискусійних питань: займи позицію, дискусія, дебати, метод “прес” та ін. Під час використання цих методів слова відомого педагога  можна взяти собі за наказ: "Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчула себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця."

·        Методика критичного мислення.  Сухомлинський писав: "Майстерність організації розумової праці школяра полягає в тому, щоб дитина уважно слухала вчителя, запам'ятовувала, думала, не помічаючи того, що вона напружує сили, не змушуючи себе уважно слухати, запам'ятовувати, думати." Цьому допомагають методи критичного мислення: асоціативний кущ, круги Вена, схеми-опори, "гронування" тощо.

·        Ігрові технології навчання. Особливо ефективна на уроках ігрова діяльність учнів. Для досягнення цілей уроку часто використовую ігри «Світлофор». «Так-ні», «М’яч зі словами», «Спіймай помилку», «Шпаргалка», «Здивуй», «Редактор», «Конструктор» тощо. "Навчальні ігри допомагають запалити вогники думки, які стимулюють рухливість розумових процесів. - говорив Василь Олександрович, - Запалюється вогник - і дитині хочеться думкою проникати в нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси".

Однією з умов  своєї педагогічної діяльності вважаю створення ситуації успіху на уроці, надання можливості учневі відчути віру у власні творчі здібності. Василь Олександрович Сухомлинський стверджував, що методи,  які використовуються в навчальній діяльності, мають викликати інтерес у дитини до пізнання довкілля, а навчальний заклад має стати школою радості пізнання, творчості, спілкування. Для мене головний сенс діяльності вчителя – допомогти дитині зрости успішною, відчути радість від подолання труднощів.

Діяльність учителя не закінчується із дзвоником з уроку.     За словами В.О.Сухомлинського найзаповітніше бажання вчителя  – це передати учневі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити.                                                                                                  

Для розвитку життєвих компетенцій учнів залучаю їх до участі у позакласній діяльності:

·        Шкільних святах

·        Шевченківських днях

·        Конкурсі імені Петра Яцика

·        Предметному тижні

·        Виховних заходах, присвячених українській мові та літературі

·        Шкільних, районних, обласних олімпіадах

·        Літературно-музичних композиціях

·        Усних журналах  

 Найважливішою складовою освіченої людини Василь Сухомлинський вважав уміння вдумливо читати, а джерелами думки - “ спостереження, природу, працю, моральну красу людської поведінки, книгу і творчість ”. Він стверджував, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Сухомлинський казав: “ Погане читання - замазане брудом вікно, крізь яке нічого не видно ”, тому завжди звертаю увагу на те, щоб дитина гарно, багато та якісно читала твори літератури.

   Велику увагу приділяю роботі з обдарованими дітьми. Виходячи з того, що обдарована – це дитина, у якої рівень здібностей значно відрізняється від середнього,  допомагаю їй перш за все пізнати себе, свої здібності, нахили, відповідно використовувати свої можливості, реалізовувати свій творчий потенціал.  Під час навчання використовую різні прийоми роботи з обдарованими дітьми:

·        Творчі, тематичні, індивідуальні завдання, спрямовані на розширення та поглиблення знань.

·        Проблемно-ситуативні завдання.

·        Науково-дослідницьку діяльність.

 Позитивними результатами мого досвіду є успіхи учнів в олімпіадах та конкурсах.

Як заповідь своєї педагогічної діяльності пам'ятаю слова павлиського митця: "На нашій совісті найцінніше, що є в світі, - людина".